Як зробити правильно фундаментне заземлення по ДСТУ або "в чому небезпека оцинкованих провідників"

Всі типи функціонального заземлення (захисне, робоче, блискавкозахисне) будівлі (споруди) що будується, у відповідності до ДСТУ EN 62305-3:2012 повинні бути з’єднані з фундаментним заземленням для вирівнювання потенціалів.

Зовнішнє заземлення, яке з’єднане з фундаментним заземленням, повинно бути виконане з обмідненої сталі, міді або нержавіючої сталі - вимоги ДСТУ Б В.2.5-82:2016, ДСТУ EN 62305-3:2012 (Рис. 1).

Рис. 1. Приклад правильного рішення об’єднання фундаментного та зовнішнього обмідненого заземлень

Фундаментне заземлення – сталева полоса або риштунок фундаменту (в бетоні). У разі з’єднання фундаментного заземлення з зовнішнім електродом заземлення ДСТУ Б В.2.5-82:2016, ДСТУ EN 62305-3:2012 забороняють використання оцинкованої сталі (Рис. 2). Це пояснюється різницею стандартних електродних потенціалів, надалі потенціал, між оцинкованою сталлю та сталлю в бетоні, яка в таких умовах змінює свій потенціал до значення, близького до потенціалу міді. На Рис. 3 зображена схема фундаментного заземлення з приєднаним до нього зовнішнім оцинкованим заземлювачем. В цьому випадку має місто різниця потенціалів близько 1 V та постійно протікає струм електрохімічної корозії.

Рис. 2. Система заземлення із оцинкованої сталі

Рис. 3. Електрохімічна реакція, що утворюється в результаті з’єднання фундаментного заземлення та заземлення із оцинкованої сталі

Ефект протікання струму електрохімічної корозії виникає незалежно від того, чи зовнішній заземлювач з’єднується з фундаментним заземлювачем безпосередньо через бетон фундаменту в ґрунті або над землею через затискач чи шину вирівнювання потенціалу об’єкта.

Для запобігання цьому ефекту необхідно використовувати обміднені матеріли у відповідності до вимог вищевказаних стандартів.